Коли я відкрила для себе безліч чудових практик, для мене гостро стояло питання, як вибрати ту, яка потрібна саме зараз, у цей момент. У підсумку я зрозуміла, що треба просто робити те, що хочеш, і виявилося, що Рейкі це те, у що хочеться зануритися найчастіше.
Рейкі — це медитація, в якій для того, щоб вона відбулася, не потрібно бути добре підготовленим, виспаним, здоровим. А ми, найчастіше саме в такому стані й згадуємо про себе. І коли я вже не можу сидіти прямо, спостерігати пильно, дихати інтенсивно, я завжди можу докласти до себе руки і розслабитися.
Так само вибір на користь Рейкі відбувається завдяки розумінню безпеки цієї практики. У ситуаціях, коли немає права на помилку, я вибираю Рейкі.
Безліч разів у моєму житті Рейкі давало зцілення, але інколи здавалося, що, окрім настрою, нічого не змінилося, і це ті моменти, коли Рейкі навчає довірі, вмінню жити, йти до мети без гарантій та обіцянок, підкоряючись лише внутрішньому почуттю правильності вибору. Це почуття привело мене в Рейкі і Рейкі ж учило його розрізняти серед безлічі голосів та інших гучніших почуттів: тривоги, страху. Так, Рейкі виявилося моїм учителем у багатьох сенсах.
у Рейкі я вчилася важкому прийняттю простоти. Як довго хотілося хоч щось додати до цієї простоти, і як багато додалося, коли я погодилася в сеансі просто бути і в мене це вийшло.
Непростими уроками Рейкі виявляються принципи Рейкі. Я все ще вчуся обирати в складні моменти життя не звичну реакцію, а спостереження за собою в контексті занепокоєння і злості, повагу до себе та учасників ситуації, сміливість бути чесною, вдячність. І моя вдячність Рейкі стає дедалі глибшою і справжнішою.
Кранті Мад’я