Це питання часто ставлять ті, хто відкриває для себе енергетичні практики
і тепер налаштован розпоряджатися здобутою енергією з максимальною для себе користю.
І це дуже природно робити щось, щоб отримати те, що хочеш. Але чи не спадало вам на думку, що наше життя, таке як воно є — це результат того, що ми, отримуючи енергію життя,
розпоряджалися нею на свій розсуд. Наприклад, ви прокинулися, сповнені сил
і натхнення (у вас багато природної Рей Кі) і вам хочеться
прогулятися в лісі, але потрібно йти на роботу. Тобто енергію, яка
кликала вас у ліс, ви витратили на поїздку на роботу. Далі ви
зустрілися в метро очима з цікавою вам людиною, відчули
натхнення (знову прийшло Рейкі, стимулюючи вас до знайомства) але ви
згадали про те, що пристойні дівчата в транспорті не знайомляться і
спрямували цю енергію на планування свого дня.
І так роками, обираючи те, що нам здається найкращим для нашого життя, й іноді досягаючи
бажаного, а іноді ні, ми платимо за це напруженнями в тілі, блоками, хворобами, ходінням по колу, відчуттям, що сенс життя вислизає з рук.
Тому практика Рейкі пропонує інше, — свідомо відмовитися від вибору, щось робити з енергією Життя, енергією Рейки. У сеансі Рейки ми погоджуємося з тим, що життя саме знає, де зараз у моїй істоті існує дефіцит чогось. (Ми можемо самі цього не знати, як не знає дитина, яка вимагає, щоб мати читала вже перечитані казки, що їй потрібна не казка, а побути в материнській аурі.)
Спочатку ми вчимося це робити в годинному сеансі Рейки. І це непросто, тому що навіть якщо ми свідомо не спрямовуємо свою енергію в хворе місце, ми ще якийсь час будемо робити це підсвідомо. Але поступово ми помічатимемо, що чим менше самого себе, своїх ідей і бажань було вкладено в сеанс, тим більше ми отримуємо, тим красивішим і чудовішим стає життя, швидше відбувається зцілення. Поступово з’являється довіра до своїх спонукань, ми все частіше відмовляємося від контролю на користь інтуїції, яка росте разом з нашою довірою Життю і Рейкі, ми починаємо розрізняти свої справжні бажання, від нав’язаних з зовні і тоді про наше життя можна сказати, що ми впустили в нього Бога.
Кранті Мад’я